Дослідження креативності

Вчені «оцифрували» креативність у футболі. Де Брюйне – найкращий

А заразом несподівано пояснили проблеми «Челсі» та «Ліверпуля».

Складність визначення

Що таке творчість чи креативність? Здається, намагатися дати чітке визначення цим поняттям означає піти проти їхньої природи. Це можна зрозуміти, але важко пояснити. У футболі креативність є важливою концепцією, яка визначає в тому числі успішність команди або гравця. Головною метою креативності у футболі є створення голу. У цій грі мало інфраструктурних елементів, які змушують одну команду атакувати, а іншу захищатися та змінюватись ролями, як у багатьох інших ігрових видах.

Саме із завданням забивання голів багато в чому пов’язане поняття креативності. Причому колективної. У цьому є якийсь спільний інстинкт, ми розуміємо, коли її команда виявляє, а коли – ні. Але найчастіше у цієї колективної дії є драйвер, є оживляючий компонент – один творчий виконавець, який робить дію, що ламає стереотип і створює голову ситуацію.

У спробах статистично опрацювати креативність було придумано категорію «створені моменти». Не завжди вони створюються по-справжньому креативними виконавцями. Наприклад, Томас Мюллер із «Баварії» вже понад десять років кожен сезон робить десять і більше голових передач. Але його не можна назвати особливо креативним хлопцем.

Методика розрахунку

Група дослідників із Бельгії теж вирішила вивчити питання креативності у футболі. Вченими було створено комп’ютерний алгоритм для аналізу, який повинен показати унікальність креативних гравців, а також якимось чином обрахувати цей нібито непізнаваний компонент гри у статистично зрозумілих показниках. Завдання виглядає малореальним, але в цьому напрямку досягнуто певних успіхів.

Креативність — це типова концепція з розряду «Я розумію, коли це бачу», — кажуть дослідники Пітер Робберехтс і Джессі Девіс. – Але важко визначити, що передає це відчуття. Тому нам було цікаво, чи зможемо це зафіксувати за допомогою цифр.

Для своєї роботи автори дослідження використали потужний статистичний інструмент Statsbomb 360, який робить стоп-кадри всіх гравців, які знаходяться поряд із м’ячем, коли з ним відбувається якась дія. Зазвичай це прив’язано до положення м’яча, наприклад Ковачич зробив пас, м’яч від нього дійшов до адресата, або Родрі перехопив м’яч у певному місці. Стоп-кадри для дослідження потрібні, щоб створити контекст цих дій із гравців, які з м’ячем у цей момент не працюють, щоб їх позиціонувати.

На загальному рівні дослідники хотіли визначити, які гравці робили найнесподіваніші передачі. Якщо врахувати безліч сценаріїв та ситуацій, то можна знайти найбільш типові варіанти продовження гри, передачі. І виділити щось, що вибивається із цього шаблону. Але тут є проблема. Якщо залишатися тільки на цьому визначенні, то нападник, який отримав м’яч в атаці, а потім несподівано розвернувся і віддав пас своєму воротареві, вважатиметься за «креативну» систему.

Тому авторами роботи запроваджено другий рівень відбору креативних передач. Такими вважаються лише ті нешаблонні паси, які збільшували шанс команди на гол порівняно із середньостатистичною передачею у цій ситуації. Маючи інформацію про те, де знаходяться партнери, а також противники, можна досить точно поєднувати схожі ситуації та визначати цінність та несподіванку пасу. Сучасні комп’ютерні можливості дозволяють це розраховувати.

Найкреативніші

Для випробувань своєї методики вчені проаналізували гру найкращих десяти команд Англійської Прем’єр-Ліги у сезонах-2020/21 та 2021/22. Навряд чи когось здивує, що лідером рейтингу став півзахисник Манчестер Сіті Кевін Де Брюйне. А друга позиція може стати сюрпризом – крайній захисник Брайтона Тарік Лемпті.

Після чудового ривка в сезоні-2020/21 Лемпті виглядав кандидатом у збірну Англії, але в середині кампанії він пошкодив підколінне сухожилля і не зміг відновитися як гравець стартового складу при Гремі Поттері. Потім вибрав для гри збірну Гани.

Отриманий результат дуже здивував і самих дослідників, які наголосили, що у Лемпті невелике відставання від Де Брюйне, а ось від третього місця вони обидва відірвалися пристойно. А там розташувався Трент Александер-Арнольд із «Ліверпуля». Поруч із ним опинилися Рафінья та Хакім Зієш. До речі, швидше за все, не збіг, що атакуюча гра «Челсі» виглядала особливо передбачуваною, коли на тривалих відрізках не грав Зієш.

Також не дивує, що Томасу Тухелю, який цінує контроль вище за креатив, Хакім припав не до душі. З огляду на те, як Поттер у «Брайтоні» погано використовував Лемпті, у Зієша не райдужні перспективи при ньому в «Челсі». Тобто дослідження дає й такі цікаві «побічні» викладки щодо долі того чи іншого гравця в тій чи іншій команді або при тому чи іншому тренері.

Після Зієша в цифрах є невеликий провал, а далі в першій десятці розташувалися Мартін Едегор з Арсеналу, Лукас Моура з Тотенхема, його одноклубник Харрі Кейн, Букайо Сака з Арсеналу і Мейсон Маунт з Челсі.

Додаткове значення

Дослідники зазначають, що креативність виявилася незалежною від хвилини матчу та рахунку на табло. Креативні передачі від кращих майстрів цієї справи виходили будь-якої миті гри, розподіляючись поступово.

Ми мали багато дискусій про те, як краще оцінити «типовий» пас, — кажуть Робберехтс і Девіс. – Спочатку ми очікували, що у багатьох ігрових ситуаціях буде декілька шаблонних передач. Однак виявили, що більшість гравців схильні передавати м’яч майже в те саме місце в тому самому ігровому сценарії. Особливо коли ціна передачі зростає.

До речі, тут є цікава ремарка щодо поведінки команд, як ми сприймаємо його залежно від рахунку. Коли команда веде, вона частіше грає обережніше, ніж потрібно, а коли команда поступається, вона грає досить агресивно, як і має. Деякі фахівці називають це найбільшою неефективністю у спорті. Якби було знайдено спосіб – психологічний, тренувальний, фінансовий – переконати команду атакувати одразу так, як вона має, не чекаючи пропущеного м’яча, а також продовжувати це робити і після забитого м’яча, то така команда отримала б величезну перевагу перед суперниками. Але це умоглядне сприйняття. Повернемося до креативності, дослідники якого помітили ще одну несподівану особливість.

Ми були здивовані асиметрією між правим і лівим флангом: гравці, що діють праворуч, у середньому набагато креативніші за тих, хто грає зліва, — кажуть автори роботи.

Цікаво, чи це реальна тенденція чи наслідок того, що у вибірку потрапила відносно невелика кількість команд?

Тут психологи-любителі можуть почати розмірковувати про стару дихотомію між правим і лівим півкулею мозку. Але і праві захисники, і праві півзахисники виявляються більш креативними. Втім, тут швидше за все справа в природній різниці в числі правшів і шульг. Сучасні гравці високого класу зазвичай добре володіють обома ногами, але все ж таки відбиток, що диктується «перевагою» однієї ноги, позначається і на стилі гри ліворуч і праворуч.

Також було б цікаво дізнатися найкращих тих, хто приймає ці креативні передачі. Окремо такої статистики не велося, але автори роботи виділили пари, в яких гравці найчастіше робили один одному креативні паси. І це може пролити світло на проблеми «Ліверпуля» цього сезону – теж раптово.

Тому що на вершині списку пар з великим відривом опинилися Салах та Мане, який пішов у Баварію. Вони були не просто продуктивні на полі, а й продуктивні своєю унікальністю, креативністю. Цієї пари не стало – гра забуксувала. Збіг? Можливо. Але в десятці також була взаємодія Мане з Хендерсоном, а на другому місці в минулі два сезони були Кейн і Сон з «Тоттенхема».

У будь-якому випадку це дослідження — спроба по-новому поглянути на ті моменти, які зазвичай під час гри викликають найбільше задоволення у глядачів і змушують переглядати епізоди раз-по-раз, навіть коли знаєш їх результат. Щоправда, дослідження та деякі його «побічні» висновки, які несподівано пояснюють деякі тенденції, ще більше роблять футбол цифровим, математичним явищем, а не магічним і непізнаним. Розгадуючи природу креативності, вчені «приземлюють» її та демонтують чарівну складову гри. Парадокс.

Джерело: soccer.ru/blogs/record/1331523/de-bryuyne-kevin-chelsi

Нагору