Креативність в освіті та науці

Чи пригнічують школи креативність? Відповідь Кена Робінсона

Конференція TEDx періодично запрошує спеціалістів з найрізноманітніших сфер, дослідження яких вражають та захоплюють глядачів. Це є неприбутковий проєкт, в процесі якого спікери можуть тільки ділитися набутими результатами та враженнями. Але ні в якому разі не рекламувати себе таким чином.

Отже, давайте обговоримо найпопулярнішу промову від TEDx – це виступ Кена Робінсона за темою «Чи вбивають школи креативність?».

Кен Робінсон впродовж багатьох років цікавився освітою, а саме методами її надання. Його також завжди цікавили діти, їхня легкість освоєння світу, їхня неформальна освіта. За думкою сера Робінсона кожна дитина має надзвичайні таланти, вона не може їх не мати. Та на превеликий жаль, майже всі дорослі не можуть їх зберегти впродовж свого періоду дорослішання. Саме тому спікер наполягає на тому, що креативність повинна мати не менш важливе значення, ніж освіта.

big_thumbПід час промови Кен Робінсон наводить приклади з життя, коли діти не бояться помилитися.

Якщо вони не знають, як має бути, вони спробують. І можливо, у них вийде щось нове. Проте це не означає, що постійно помилятися – значить, виявляти творчість. Але якщо ви боїтеся зробити щось не так, ви ніколи не зробите нічого оригінального.

Нажаль, вже зараз деякі діти настільки бояться помилок, що втрачають здатність щось придумувати. За словами сера Робінсона в цьому є проблема національної системи освіти, коли помилка – це найгірше, що може статися.

Пікассо колись сказав, що кожна дитина народжується справжнім митцем. Проблема полягає лише в тому, щоб залишитися митцем, коли подорослішає. Отже, ми не можемо набути творчих здібностей, але ми можемо їх втратити.

Кен Робінсон помітив, що в усіх національних системах освіти приблизно та й сама ієрархія: на вершині знаходиться математика або мови, потім – гуманітарні науки, і тільки внизу – мистецтва. І також у кожній країні приблизно однакова ієрархія в самому мистецтві: в сучасних школах образотворче мистецтво та музика має вищий статус, ніж драма та танці. Та на Землі немає такого місця, де дітей кожного дня вчили би танцям так само, як ми щоденно вчимо математику. Виявляється, що в усьому світі головною метою загальної освіти стає створення університетів професорів, чи не так?

Сер Робінсон також був професором, але він не вважає їх «найвищим досягненням людства». Професори – це одна з форм життя. Автор згадує, що професори живуть тільки в своїй голові, а решта їхнього тіла слугує своєрідним «транспортом» перенесення голови.

Всі системи освіти з’явилися для того, щоб задовольнити потреби індустріалізму. Саме тому ієрархія утворюється за причини виділення найбільш корисних для роботи дисциплін на перший план. Наукові ступені мало що значать, але їхня значимість підвищується. Там, де раніше вистачало ступеня бакалавра, тепер треба бути магістром або навіть доктором наук.

Рівень креативності людини залежить від того, скількома способами сприйняття дійсності вона володіє.

Великого хореографа Джиліан Лінн колись вважали хворою, але лікар поставив діагноз: «Вона не хвора, вона – танцівниця!»

Саме тому наша задача – побачити в собі та в своїх дітях таланти та розвивати їх. Нашим завданням має бути зробити майбутнє кращим, зробити його креативним!

Ви можете передивитися відео в оригіналі англійською мовою. Приємного перегляду!

Джерело: https://znoclub.com/dovidnik-zno/405-prezentatsiya-kena-robinsona-chi-vbivayut-shkoli-kreativnist-na-konferentsiji-tedx.html

Нагору